Бути громадянином — це мати позицію. Громадянську, людську і професійну. Без підлаштування під ситуацію, слизьку кон’юнктуру та гнилі компроміси. Не зраджуючи цінностей.

Є одна близька мені фахово сфера, від ефективної (а не лише результативної) роботи якої залежить життя кожного з нас. Система охорони здоров’я (не просто «медицина» і належне реагування на спалах коронавірусу, хоча й це теж). Вона, поряд з освітою, визначає суттєву частку індексу людського розвитку та забезпечує майбутнє можливе інклюзивне зростання економіки, а не просто зростання ВВП.

Вже шість місяців, як сфері охорони здоров’я України не щастить із лідерством. Зміни, що таки відбуваються, робляться надзусиллями і не завдяки, а наперекір. Завдяки окремим людям та інституціям, які справжні. Але переважна більшість — щонайменше імітатори без бачення і власної позиції, якщо навіть не корисні ідіоти чи клоуни. Вони не говорять про ідеї і стратегії а «на своїх місцях» задовольняють власні, часом дуже дрібні амбіції, чи є пішаками в руках маніпуляторів.

Профільний комітет Ради і особливо його «голова» (Михайло Радуцький. — Ред.) — без коментарів. За кількома виключеннями, які тільки підкреслюють правило, ви не згадаєте за кілька років хто ці люди, і що вони зробили.

Шестимісячний уряд пропри низку суттєвих досягнень, толерував токсичне Міністерство охорони здоров’я. МОЗ у нинішньому (на 13.30, 04 березня 2020-го) вигляді інституційно не спроможний симулякр, який тримався завдяки низці самовідданих професіоналів, сумній «інституційній пам’яті» бувалих та копняків з усіх боків — зверху, збоку, знизу.

«Новий» склад уряду. І знову є небезпека зіграти в рулетку з МОЗ. Хтось забуває, що професіонал, лікар і фахівець з публічного управління, лідер у розумінні public governance — це далеко не одне й те саме. А скоріш — зовсім не те, що зараз потрібне.

Бути громадянином — це усвідомлювати свою відповідальність за політичний вибір у демократичній державі. Це процес, а не навіки вкарбований результат. Я вірю, що охорона здоров’я з’явиться у справжньому ТОП порядку денному і не завдяки черговій кризі з вірусом чи іншими непередбачуваними подіями, а через розуміння лідерів, що це основа і передумова стрімкого розвитку країни за будь-яким сценарієм. Хіба що сценарієм не є розвиток. Але я в це не вірю і не дам цього зробити.

Тож гуртуймося, допомагаємо армії та Національній службі здоров’я України, бо вони на передовій, і працюємо кожен на своєму місці. 

Все швидко змінюватиметься, і ці зміни точно залежать від нас. Не можна змінити те, що було і зараз є, але можна змінити те, що буде. Далі буде.

Понравилась новость? Поделитесь ею с с вашии друзъями!: